|
За рікою луки зеленіли, Тихо віяло остудою води. Радісно гаями задзвеніли Співи птаства на усі лади. Вітер від полів тепло приносить, Дух лозини, гіркості, нажаль... О, весна! Як серце щастя просить! Як солодка навесні печаль! Сонце листя легко пригріває, І м’які стежинки у саду... Душу щось незнане розкриває, І куди я за весною йду! Не збагну, кого кохаю з сумом, Є хто дорогий ? Та все одно. Щастя я чекаю, тьмяні думи... Та не вірю в щастя вже давно! Гірко, що я так безплідно трачу Днів надію, ніжності єлей, Що один радію я і плачу, І не знаю, не люблю людей.
|