|
Над мирним небом в повечір’я, Коли диск сонячний згасав, Серед небес шляхом ефірним Вечірній янгол пролітав. Він бачив мрево сумеркове, – Вже схід індигово яскрів, – І раптом вчув серед огрому В житах хлоп’яти тихий спів. Він йшов, збираючи колосся, Полохав тиш, вінець сплітав, Вливалось в райське суголосся Невинне, неземне дитя... «Благослови маленьке диво, – Сказав Творець. – І просвіти Хлоп’яті у цей вечір тихий Стежину щасну серед жит!..» А янгол усміхом святочним Осяяв стиха маленя. І в мрево заходу – безплотний – У сяйві ніжних крил піднявсь. ...Отак, мов крила золотаві, Леліла в небесах зоря. А з безгоміння споглядало Її тремку ясу хлоп’я...
|