|
Що шумить-дзвенить уранці-рано? Що гойдає вітер в темнім полі? Холодіє ніч, як світ світає. Шепчуть трави: «Смутно нам ще й гірко, Не дає заснуть невірний вітер». Похилившись, тяжко зажурившись, На могили, на степи, на води – Нависає в темних балках сутінь. Кволий день над сутінками блисне, І зоря курить, немов пожежа... Що шумить-дзвенить уранці-рано? Що гойдає вітер в темнім полі? А путь біжить... Чи, може, той це шлях, Що Ігореві вої походили? – Ой це ж той шлях... Хіба не в цих лісах В безвісну ніч вовки в яругах вили? А вдень орли, кружляючи в степах, Із клекотом все військо проводжали, На трупи тих, на кров звірів скликали: «Біжіть на пир: вже князь пішов на бій». Гей, обізвись, наш орле степовий! Порадь нас, вітре буйний і бездомний! Не чує степ... мовчить, лежить, як сонний... Лиш тирси шум, – невтішно самітний.
|