|
Я пам’ятаю той камінний звід, Те сяйво і червоний блиск атласу В узорі царських різьблених воріт, На золотій стіні іконостасу. Я пам’ятаю купол голубий: Там Саваоф з простертими руками, Над головами темної юрби, Владарював у небі між зірками. Вечірня синь зоріла ярова З вузеньких вікон, в куполі пробитих, Звучали мертво древнії слова. Весняний відблиск грав на мокрих плитах – І грізна сивочола голова Текла між зір, туманами повитих.
|