В добу вечірню тепло в пітьмі гаю, На теплих водах гасне блиск зорі. Шугни в півсон гіллястого розмаю – Й, прищулившись, завмри. А вранці-рано знов знімись стреміти У вищу путь – хай ліс твій лет зроша! І розтопись, і згинь в глибу блакиті. Хай в рідний край летить душа.
|