Зайшов до неї в пізній час.
Вона вже спала. Сяяв місяць
На ковдру їй, – і золотився
тонкими пружками атлас.

На спині спала, при вікні
Нагими персами розлившись,
Погідно, як вода у тиші,
Життя стояло уві сні.
Сергій Осока2012