Ввійшов я в опівнічний час.
У місячному сяйві спала
Вона, – й світився покривала
Додолу спущений атлас.
І груди в сяйній голизні
Роздвоїла, на спину лігши, –
І, від води у чаші тихше,
Життя стояло уві сні.
Максим Стріха
2015
