|
Громадились круглясті хмари В злоті кремлі, що несли твердь. Розквітли дві троянди в парі – Вогню дві чаші, повні вщерть. В прозорість дому потемнілу Розпалений дивився сад, І сіна пахощі струмніли, І плавав трав пахущий чад. А часом гучно, як ніколи, В безодні неба рокотав Громовий гук... Зуніли бджоли, Дзвеніли мухи – день палав. А то униз несамовито Вдаряла лея синіх злив – І сонця жар та блиск блакиту У ній мигтливо мерехтів. І день палав, і похилялись Троянди пристрасному дню, Й крізь очі мрійно посміхались Очима, повними вогню.
|