|
Ти думка, сон. Крізь хуги пелен>г Біжать у даль хрести – розп’яті руки. Я слухаю задумливу сосну – Співучий дзвін... Усе лиш думи й звуки! Хіба те, що лежить в могилі, ти? Розлука, сум були для тебе звичні Попутниці. Їх вже нема. Хрести Хранять лиш прах. Тепер ти – мисль. Ти – вічний.
|