|
Ти – думка, сон. Крізь млистість хуртовин Біжать кудись хрести, розп’явши руки. Вслухаюсь я в думки-пісні ялин, В співучий дзвін... Все, все – лиш думи й звуки! Те, що лежить в могилі, – то не ти. Розлуки й сум – були для тебе звичні Проводарі. їх вже нема. Хрести Оберігають прах. Ти ж – мисль. Ти – вічний.
|