|
В щит золотий неподалік престолу Ударить списом янгол Ізрафіл... І саранчею над маркітним долом Поринемо із зяючих могил... Щит загримкоче – й Ти постанеш, Отче, І тінь Твоя впаде на рейвах лук. І буде персть мов шкураток робочий, Що кожум’яка втоптує в тузлук.
|