|
В щит, що висить біля Престолу, в злотний, Ударить списом ангел Ізрафіл – І сараною по землі скорботній Посунем ми з розтріснутих могил. Щит загуде – й на суд ти встанеш, Боже, І тінь твоя впаде на тлум товпи: Твердь на червону шкуру стане схожа, Що витяг кожум’яка із ропи.
|