|
Опівдні, в душнім квітні, крем’яною Дорогою, поміж садів квітучих, Прийшов чернець, високий Францисканець, До скиту над південним синім морем. – Хто там? – спитав брамар по-за дверима. – Брат у Христі, – промовив Францисканець. – Кого вам треба? – Брата Ґабріеля. – Він зайнятий: малює Воскресіння. Тоді чернець зірвав одну троянду, Жбурнув за браму й, видко, що сердитий, Пішов назад. А квітка на подвір’ї Розсипалась на мармур чорним прахом.
|