|
Вікно голубіє ночами, Стареньке воно і криве: Крізь шибки розплесканий місяць, Мов пляма примарна, пливе. Дід рано лягає, а внучці Нудьга навіває журбу... Лежи і не спи...Ох і довгі Осіннії ночі в степу! Учора ішли чумаченьки, А нічка морозна була, За хатою чудно блистіли Колеса і роги вола. Тяглася гарба за гарбою, І місяць не зводив з них віч, Дивився, як чапали тіні Повз мерзлу по борознах гич... Над Каспієм тоні – там досить Роботи дія всіх, – і давно Втекла би туди з чумаками, Та любе кривеньке вікно.
|