|
Вікно голубіє ночами – Благеньке, сліпеньке, криве... Крізь шибку розплесканий місяць Геть-геть у блакиті пливе. Дід рано ляга, а онуці Нудьга накликає журбу... Лежи та не спи... Ой же ж довгі Ці ночі осінні в степу! Ішли чумаки оце вчора – Мерщій до вікна. Та була Морозяна північ. Ясніли Колеса та роги вола. Зіскочить хотіла й злякалась... А місяць дивився, як пріч Пішли чумаки й ген над шляхом Стирчала по борознах гич. Над Каспієм тоні – там досить Роботи для всіх, – і давно Майнула б туди з чумаками, Та любе сліпеньке вікно.
|