|
Благословляю Бога день при дні! Він, після дня тривоги і печалі, Дарує небо зоряне мені, Полів простори, тихі сині далі. Я нині, як завжди, на самоті, Заходить сонце, виднокрай палає, Як самоцвітний камінь в сяйві тім, Тремтить Зоря Вечірня і згасає. Щасливий я попри сумний талан, Відрада є солодка і жадана: Сам у німотній тиші, в спогляданні Гуторю з Богом – над панами пан.
|