|
Південний жар, коли на щебінь приморських скель сплива вода і постає за гребнем гребінь і вал за валом опада. І на прибої враз заблисне гряда дзеркально-золота, що ажурово з гладі висне, що набігає й поверта. Весній, ярій, бентежний регіт, ти, сміх дзвінкий океанид, під цей вологий гуркіт-легіт, що в піні пада на граніт.
|