Під небом мертвим і грозовим
Простори присмеркні без меж,
Нема кінця лісам сосновим,
До сіл далеко – не дійдеш.
І лиш тумани біло-сині,
Немов чиясь ясна печаль,
Снують по мніговій пустині,
Пом’якшують похмуру даль.
Дмитро Павличко
до 2009
