|
Про щастя ми лиш згадуєм... Бувало... А щастя всюди. Може буть, воно Цей сад осінній, листя, що прив’яло, Повітря це, що ллється крізь вікно. У небі хмарка, наче покривало, Пливе. За нею стежу я давно... Як мало бачимо, як знаєм мало, А щастя тільки знаючим дано. Вікно відчинене. Ось пташка сіла На підвіконня й пискнула. Від книг Відводжу погляд. Вітер зовсім стих. День вечоріє. Зірка заряхтіла. Гул молотарки – на одній струні. Щасливий, чую, бачу. Все в мені.
|