|
Є щастя скрізь. І ми самі в тім винні, Що в сліпоті не бачим, де воно... Ось пишний за сараєм сад осінній, Й повітря чисте, що тече в вікно. Небес безодніх осява глибини Блискуча хмара. Я уже давно За нею стежу... Щастя поряд лине, Але воно лиш мудрецям дано. Вікно розчинено. Із цвірком сіла На підвіконня пташка. Щоб спочить, Від книжки відриваюся на мить. День вечоріє. Небо зсутеніло. І гуркіт молотарки – мов ві сні!.. Це чути й бачить – щастя! Все – в мені!
|