|
Ми щастя у житті не помічаєм, А щастя скрізь. Можливо, що воно – Цей дикий сад осінній за сараєм, Повітря це, що ллється у вікно. У небі оддалік, над небокраєм Повисла біла хмарка, що мене Приваблює. Ми мало бачим, знаєм, А щастя лиш обізнаний збагне. Вікно відкрите. Пискнуло й присіло На підвіконня пташеня. Від книг Відвівши погляд, я побачить встиг Його політ. Надворі звечоріло. Стук молотарки чути вдалині. Я бачу, чую... Щастя – у мені.
|