|
Бувайте, вершини скелясті, – Година – Вітчизні служить! Ми вийшли у море бескрайнє, В суворий і дальній похід. А хвилі і стогнуть, і плачуть, І плещуть на борт корабля... В далекім тумані зникає Рибацький – Це наша навіки земля! Уперто судно колихає Водиця потужна морська Підійме і знову шпурляє В безодню страшенну вона. Додому дістанусь не скоро, – Та буде запалу іще!.. Не можу, повірте, я жити без моря – Без мене воно – неживе! Важкою ходою матроса Долати іду ворогів. Та з часом – шляхом переможним – Вернусь до знайомих вершин. А хвилі і стогнуть, і плачуть, І плещуть на борт корабля... Нас тепло, привітно зустріне Рибацький – Це наша навіки земля!
|