|
Як тільки вечір засвітиться синій, Як тільки зорі зійдуть в небеса, Черемшини квітучої іній Перламутром укриє роса. Прочини потихеньку ту хвіртку І зайди в тихий сад, наче тінь. Одягни найтемнішу накидку І вуаль на обличчя надінь. Там, де ночі колишуть світанки, Я таємно і тихо пройду І на самім порозі альтанки Я вуаль з милих вуст відведу. Прочини потихеньку ту хвіртку І зайди в тихий сад, наче тінь. Одягни найтемнішу накидку І вуаль на обличчя надінь.
|