|
Не багато надходить з минулого світу, Із колишнього мало звучить голосів; Тільки рідкісні душі залишаться жити, Наче зірочки сяти з безодні часів. Все проходить, зникає, як хвилі, як тіні, Нескінченно минають століття буття, Пропадають бажання і серця тремтіння – Мільйони загиблих та втрачених «я»! Одинцем я собі уявляю Гомера, Мрії чують самотніх зірок заповіт – То навколо мене – необстежена сфера, Біля кожної зірки – вмираючий світ.
|