|
Я до людей прийшов з божественних висот, Закони їм приніс і мрії небувалі... А натовп веселивсь і повен був мерзот, Співав для ідола пісні дурні й зухвалі. Не ждав мене той пир, той п’яний хоровод – Я непотрібні їм розбив Твої скрижалі Об камінь, я прокляв Твій вибраний народ, Та не було в душі ні гніву, ні печалі. А ти, о Господи, велів скувати знов Закони для юрби злочинної. Любов До ницих не збагну, впадаю в гріх і скруху... Я все зроблю, але й мене перероби, Бо я не вигою пораненого духу, Де вічна, як любов, зневага до юрби.
|