|
Поки є небо – радуйсь вволю! Поки є море – в щасті будь! Поки розлогий простір поля – Світ прославляти не забудь! Поки є гори, ті, що в небо Підносять піки – лиш пильнуй! – Хіба ще більший захват треба? – Радій життю і торжествуй! В лазурі хмари, глянь, біліють. Чи темна хмара, глянь, пливе; І брижі, то човни леліють, То пакетбот нахилять зле. І небеса на сірих схилах То золотом зорі горять, То в пурпурових переливах Лід на вершинах багрянять. Під вітром ниви котять хвилі У сполохах зірниць з нудьги, І дивних повняться відливів Під полиск місяця сніги. Скрізь – урочистості тло дивне, І скрізь – сіяння красоти: Весною – барвно-ізумрудне, Зимою – в гонах пустоти. Як в полі, в місті бунтівному, Ті самі фарби стугонять – З висот струмують, неймовірно В промінні куполи ряхтять. А вечори – які чудесні! Даль вулиць в сяйві ліхтарів. Все тоне в мріях – просить пісні; Дивись – і мріяти умій!
|