|
Для мене дні не вигадливі якісь фокуси, Математичного рівняння строгістю позначені. Нехай зоріють в водах омертвілі лілії Та і ясно червоніють безсоромні крокуси. Я тільки атом пилу космічної заметілі, Та, одначе, Цих літ життєві переброди (Крапка у вічності вічної природи) Так само повнозначні, Як f(x,y) = 0. Богомільно згинало страждання пристрасті, До островів золотих вели наркотики, Гули борні заглушали симфонією, Безмірні провали Далини розверзали, Зчепленням слів шарудіючи, бібліотеки. Та з гіркою іронією В перемінних розвідую – Рік і мент, – Бачу: світові я Був кимось призначений, Як призначені еліпси сонць і планет. І коли охоплений шалом юначим Або долі скоряю себе, Я цілую вію чиюсь тремтячу, Це – до формули в значенні Добавляю я «a» а чи «b».
|