|
В світі різних слів прекрасних, Що вражають здавна люд, – Золотих, стальних, алмазних – Найсвященнішим є: «труд!» Троглодит печерний дикий Став людиною тоді, Як повів сошник в просіки, Розпочавши день в труді. Все, що п’єм на повну чашу, Створено трудом людським, Всі в житті достатки наші, Все, що скрашує наш дім. Лампи сяєво побідне, Біг моторів, поїздів, Монопланів лет безслідний – Все це – спадщина трудів! Всі знання, мистецтва в світі – Перевтілені труди! В кожнім кроці, в кожній миті Добре видно їх сліди. І в житті є тим лиш право, Хто завжди живе в трудах: Роботящим тільки – слава, Тільки їм – вінки в віках! Та коли зоря сміється, Вись гаптує золоту, – Що за радість в душу ллється Тим, хто відданий труду! І приємно після втоми В серці радість відчувать, Як трудом, хоча і скромним, День вдалося увінчать!
|