|
Я – міжсвітянин. Рівний першим, На асамблеї шляхти – пер І кожним подихом, завмерши, Вторую вищим духам сфер. Зумів я мріями збагнути Чуття, що прийдуть ще до нас. Століттям треба проминути, Аби настав їх світлий час! Та я всього лиш – темна глина, Її тягар мене гнітить. Хай я дійшов до верховини, В землі моє коріння снить. Вергілій, Гете – вами жив я, Верхарну я віддав любов, Та важко сходив на верхів’я Той, в кому є селянська кров. Я твій, Росіє, твій від роду! І сіяв, і орав мій дід. Люблю твій світ, твою природу І творчих сил твоїх політ! Там, де лани шумлять житами І пісню праці ллють свою, Я в орачі, що йде полями, Незнаний, брата пізнаю!
|