|
Ні! Я не ваш. Мета нас не єднає, Мене ваш крик безкрилий здивував. Та в час, коли навколо грім лунає, І я б до келиха до спільного припав! Де ви – гроза, стихій нестримні строї, Я – голос ваш, мене ваш хміль схмеля, Гукаю рушить вікові устої, Під новий засів готувать поля. Де ви – як Доля, що не зна пощади, Я – ваш сурмач, прапороносець я. На штурм гукаю, брати барикади, Щоб вільною була земля моя. Таж там, де ваші крики охололі, Де вже звитяги чуються пісні, Я новий бачу бій в ім’я нової волі! Ламать я з вами буду, зводить – ні!
|