|
За сніжним полем – поле всніжене, Незмірно вбілені луги; Мовчання стеле бездоріжжями Сніги, сніги, сніги, сніги... Оселі де-не-де розставлені На білім обрусі полів: Хатки заметами завалені, Не видно у снігу тинів. Ліси оголені над кручами, – Гілки заплуталися в сіть. Лише вітри пісні засмучені Наспівують між верховіть. Шлях губиться, снігами встелений, На білизні дві колії... Конячка підтюпцем невпевнено Поновлює сліди свої. Безоднею втопила білою Санки розлючена зима. І знов над нивою спустілою – Сувора тиша і німа. І тільки зграями, невтолені, Часом ворони рвуть блакить, Та ввечері, y тиші стомленій, Гарячий захід пломенить. Вогні лимонно-апельсинові, По обрію проклавши пруг, Тремтять... А тіні в ковдру синяви Закутують усе навкруг.
|