|
Узріти з вулиці шумливої Гір сніговий хребет, – Що незбагненне нам навіює, Зубчатий силует; Узріти монастир, поставлений На згорблений уступ, І вздовж ріки, снігами здавлений Ряд кипарисних груп; Йти між юрбою многомовною Й дивитися з-під брів То на чадру, як даль, невловлену, То на ходу волів Чи на верблюдів кроки зважені Під дзеркалом-вікном, Де еталажі нагромаджені Виблискують сріблом; А чи базарами податися, Де крики без кінця, Або руїни роздивлятися Грузинського двірця. У давнину сягнути мріями, Збагнути в день новий Тамари вік, з гучними діями, І вік Саят-Нови; Легенди пригадать цятовані – Узори вікові, – Дивитись знов на зачаровані Вершини снігові.
|