Це може буть, що електрони –
Світи, де п’ять материків,
Знання, мистецтва, війни, трони
І пам’ять сорока віків!

Ще може буть, що кожен атом –
Це всесвіт, де сто сонць снує;
Такий там день і ніч така там –
Все в стислім об’ємі там є!

Там, хоч маленькі міри, давить
Безмежність, як і тут, глуха;
Там туга й біль, як тут, і навіть
Така ж там світова пиха.

Там твердять мудреці сміливо,
Що їх планета – центр буття.
Вони вивчають іскор диво,
Вникають в таїну життя;

Та, як з руйнівної стихії
Б’є струм – снага нових епох –
Кричать, явивши власні мрії,
Що сонце погасив їм бог!
Дмитро Павличко?