|
Планети і Сонце: Союз і Республіки строєм. Вождь ше́реги ставить – подвоює їх і потроює. Ось на дальній орбіті збираються в кут сателіти. Чи не замало зерна в могутню кулю злито? Де вже тяжіння інших, майже чужих для нас сфер, Новий світ засвітився: Зе-еР-еФ-еС-еР! Багато в малому! Від сірих мілин, де Каспій Співа нафтовежами прадавню, нескінчену казку, За скелі Дар’яла, де в вихорі вічних істерик Про сиву Тамару ридальствує Терек, До краю, де спогадом радісних свят Стоїть вдалині старий Арарат! А давніх переказів скільки! Від днів Атлантиди Несуть відкриття до нас яфетиди; Тут – тінь діадохів! Там – римських провінцій кордони! Там меч Тамерлана, нагай, всьому світу відомий! І знов тут згуртований, світу і правди оплот, Трудящий і вільний навіки народ. Племе́нам вітання, що цілі віки воювали, Та з попелу встали в великім розвалі Імперій і царств! Ви світло зорі засвітили, Ви – гордість землі! її непокорені сили. До світла з печер обрали вже шлях свій один – Вірменин і тюрк, абхазець й грузин!
|