|
Нумо, зірко, удвох побалакаєм: Ти до сонця летиш із імли? Чи, бува, не в сузір’я Гераклове Крізь ліричну ми тишу прийшли? Поряд – сотнями різні галактики, Ще й туманностей справжній потоп. А комети з мечами булатними Вздовж землі, вздовж Земель, на хапок! Чи ж не так тих Єгиптів, Ассірій, Римів, Францій старезний скелет, Ті імперніші, інші – вбогіші, сірі, – Всіх в минуле, в загату, в кювет! Звичне – навпіл, навічно розколено – Трони, царства – до біса летять! І з минулого моря дозволено Тільки бризки в сьогодні узять. Чи дарма ж над вереттям схвильовано Стяг червоний горить на вітрах? Чи не здавна ця хорда вготована Впоперек нам окреслити шлях? Гей, Європо, під новими крилами Сяєш ти у вогнях наших сфер? Не сузір’я Геракла відкрили ми, Стяг зняли ми еС-еР-еС-еР!
|