|
Блиском сяє давня карта, Наче в барвах у нових – Від старих Стовпів Мелькарта До колхідських скель крутих. Хто розводи та сплетіння Тут так чисто змалював? Ніби час на де склепіння Давні тріщини поклав. Чи примарились сивини Праарійських мудреців І даремно стяг єдиний Підіймався в згар віків? Там, де геній Олександра Наче сплів в один сувій Край Перікла, край Ліссандра, Царства Мідій, Ніл старий? Там, де гордість Газдрубала, Ніби молотом кришталь, Так безжально розрубала Пломениста Риму сталь? Там, де папи городили Знов на Оссу Пеліон? Там, де вогненних ідилій Був творцем Наполеон? Межі скрізь – у мрії, в ділі, Лиш межі нема для чвар; Голуб миру посивілий Був закинутий у яр. Це ж бо – Крон сивобородий Промовля віками нам: Об’єднати всі народи Лиш червоним прапорам.
|