|
Прапор червоний, здійнятий пролетаріатом, У блакиті вітрів Плещетьея, в’ється над Кремлівськими палатами, Мов скипає вгорі; І дивно-великі лунають, ширяючи, Нові слова... Чи не Астреї, не Мойрам всезнаючим Покорилась Москва? Все мов знайоме довкола й мовби підмінене: Інше було. Чи, як в казці, над ліс, понад хмари запінені Всіх нас знесло? Здрастуй же, плем’я, що двері у незнаний нам Вік одкрива! Не скоро погасне, вперто судьбою таранена, Твоя сила жива! Іще над тобою лиш грім розколисаний Свій Гімн котив, Та з богами – живий! – як поетом написано, Я безсмертя пив. Мов живою водою із років поллялося На втому мою. Щось од ран, од рубців моїх давніх зосталося? Юний стою, Повен творчої змоги, під сліпими циклонами Мрію шукать І молодість в губи губами червоними Цілувать.
|