|
Є місяці, відзначені Судьбою В календарі століть. І хто зітре На світових скрижалях іди марта, Коли останній римський вільнолюбець Тирану в серце увігнав клинка? І як забуть холодно-млисту днину, І град картечі, і ряди відважних, Як грудня чотирнадцяте забуть? Немов знамена, променять криваво І славлять Революцію Велику Двадцяте червня, з ним і день десятий – День серпня і скорботний день – брюмера. Та ж Франція явила два горіння – Лютневої й липневої пори, Та вище всіх над датами святими, – Над груднем, що позначив П’ятий рік, Над лютим – днем Сімнадцятого року, Ти, Жовтню, найясніше височиш, Перемінивши непогідну осінь В омріяну народами весну, Що день новий поставив над світами І сяєвом немеркнучим звитяжно Шлях вічний у століття освітив!
|