|
Нехай нас гнало дотепер В пітьму, в поразки, в стужу, в голод. Не випадково новий герб Сія над світом – Серп і Молот. Оновим землю ми трудом, Нас меч ворожий не зневолить: Недаром, блиснувши серпом, Зняли ми дружно дужий молот. Сміливо, думко, в сяйво днів Лети за грань, в планетний холод! О серце, істин жни посів, Товщ таємниць роздроблюй, молот! Світ довго жив! Доволі лжі! Мов осінь, плід янтарнозолот! В єдиний сніп, серп, нас вложи, В єдиний цоколь скуй нас, молот! Мов сяєво весняних верб, – Людини дух одвічно молод. Гостри для жнив новітніх серп І зберігай для битви молот!
|