ІнвективаІще недавно казок побільше Ви діставали читать з полиці: Уеллс, Джек Лондон, Леру та інші Торочили вам небилиці. І ви читали і завмирали, Раділи, вбачивши страхіття, Коли в уяві вам поставали Землі призначені століття. Дива трагічні були вам любі, Страхи новітнього потопу. Все ворожили: в якій-то згубі Сконає вже стара Європа? І, врешті, сталось. Зрадлива доля Явила знов свою прихильність: Зі світу прози, з тісного кола Нас кинуто у неймовірність! Громи лунають: то – в буревії Підпори валяться в провали; Над сніжним широм полів Росії Світає днина небувала. В уламках трони; лежать трухляві, Мов знаки смерті, під ногами. І, наче диво, в новітній яві Сучасність лине перед нами. І те, що снилось в далекі ночі, В диму з’явилося і в гулі... Що ж ви скосили невірні очі, Як в лісі злякані косулі? Чого ж принишкли і розгубились? Злякались бурі в час жаданий? Чого в минуле ви задивились, Немов у край обітований? Чи вам, фантастам, чи вам, естетам, Була принадна незвичайність? І тільки в книгах та в лад з поетом Любили ви оригінальність?
|