|
Що ти вчинив, ким був, не це важливо! Бо за життя ти став священним міфом, В очах народу весь ти видишся, як диво, Гориш в віках святим ієрогліфом! Що в слові найсвятіше є «свобода», Що в слові «батьківщина» вічно світле, Для італійського народу Все в імені твоїм розквітло. Хоч хто наш італієць: ладзароне, Купець, поет, вельможа а чи вбивця, – Для нього вище, ніж царя корона, Ковпак червоний у гарібальдійця. Тебе в скульптурах скрізь побачить можна: В селі, і в місті, і в широкім полі; Стоїш, величний і тривожний, Всіх кличеш ти до подвигу і волі. Але ж, трибуне й вождь, у славі необорний, Ти з вірою долав усі бар’єри! Твій п’єдестал нерукотворний – Граніт Капрери!
|