|
Ти в тіні прозорій Світлого платана Дівчинкою гралась Вранці, рано-рано. Дід сказав всміхнувшись: «Тут не бійся спеки. Дерево це предок Посадив далекий». Ти в тіні прозорій Світлого платана Дівчиною крилась В млі легкій туману. Цілувалась ніжно (Місяць мрів крізь галузь), Як віками інші Люди цілувались. У тіні прозорій Світлого платана Жінкою ридала Ти під спів фонтана. Гірко так ридала: Промайнула казка, Обпалила пристрасть, Обманила ласка... Ти в тіні прозорій Світлого платана Все життя згадала В старість – сіть обмаиа. Згадувала сумно, З тишею у зорі, Про непевне щастя, Про повільне горе. І в тіні прозорій Світлого платана Солодко дрімає Давня та поляна. І на кладовищі В вітті верб журливім Ти себе втішаєш, Мабуть, сном щасливим.
|