|
Зів’яле листя, зів’яле листя, Зів’яле листя, зів’яле листя Під тьмяним вітром тремтить, кружля. Зів’яле листя, зів’яле листя. Під тьмяним вітром зів’яле листя Про що шепоче, з ким розмовля? Тріпоче гілка під тьмяним вітром. Пожовкле листя під тьмяним вітром Про що говорить, що повіда? Тріпоче листя під тьмяним вітром. Лопоче листя під тьмяним вітром. Ніхто ні слова не відгада! Між чорних гілок синіє небо, Так дивно-ніжно синіє небо, І дивно-ніжна прозора даль. Між чорних гілок прозоре небо, Над чорним прахом синіє небо, Неначе небу землі не жаль. Пожовкле листя про повів смерті Шепче, говорить про повів смерті: Воно яріло, пора ж і тліть. Прозоре небо, про повів смерті Шепоче листя, – щоби й по смерті У ранніх квітах ізнов яріть!
|