|
Руки, юністю вогнисті, Не спочинуть ні на мить – І нанизують намисто На тоненьку срібну нить. За перлиною перлина – Так за днем і ніч спливла – Пов’язала намистини Біла ниточка срібла. Хто ви, німфи полохливі, Робітниці доль своїх? Нитки кольором вогниві... Я осліп од блиску їх. Mo’, життя моє на нитці? Перли – не жінок серця? Тож нанизуйте вогнисті Намистинки до кінця! Вибирайте, підбирайте Перли всяких величин, Ланцюжок мерщій кінчайте Із коштовних намистин. Нить закінчується тою Краплею, що світ хитне, – І намисто золотою Застібкою – Смерть – замкне!
|