|
Я жалюгідний раб. Із волі супостата Конаю з іншими в труді, як у вогні, І хліба шмат гнилий – оце єдина плата За сльози і за піт, за мученицькі дні. Коли моя душа розпукою пойнята, Рве спину згорблену жорстокий бич мені; В могилу кожен день товариша чи брата Гаками стягують – під брили кам’яні. Я жалюгідний раб. Як непотрібне сміття, Як сиву плісняву, навіки, назавжди Мене з лиця землі зітруть тисячоліття; Та праці впертої не пропадуть сліди, І вічно буде там, де озеро Меріда, Гробовище царя, священна піраміда.
|