|
Знов видива постали давні (Чи тільки мрії нечіткі): За гаєм луки водоплавні, Хрести збіліли наокіл. І стежка крізь ліщину й сосни Розгін із берега бере, Укіс, повійкою порослий, І в чорних шапках очерет. І риба у воді грайлива, Рійба метеликів прудких, І закрут річки мерехтливий, І крутосхили, і горбки. А ген – ізнову косогори, Ланів промінних кругозір, Пожухлі скошені простори И понурий синюватий бір. І перший плуг в далекім полі У товаристві борони... Дитячі марення на волі Чи, може, лиш відрадні сни.
|