|
Веселий клич п’янкої зелені, І хвиль морських на скелях знак, Шипшини зацвіток в ущелині, В міжхмар’ї – місяця байдак. Весь гамір світового ширу, Поваба марень, чари мрій, – Від грізної ступи тапіра До крильних всюди мерехтінь, – Іще люблю, приймаю повно Весь світ омріяний, ясний, Дивлюсь, як янгол дощовий Запліднює рахманне лоно! Які ще дні мені роковано У тиші, в гуках веремій?.. Мій чистий дух, нерозгайновано Набутки у душі моїй! Чи звабить посмішкою знову Любов, супутниця утіх, Чи над душею загадково Заблисне блискавиці сміх, – На радощі і на страждання Я щирим словом відповім, Ловець у вирищі бування Перлин чекання і надій. Прийди і ти, суворий часе, Що в’яжеш неухильно всім Веселі очі в чорнім страсі, В байдужжі завше крижанім! Від тебе перейму я трепет, Всю радість вип’ю до ковтка, – До судна часу хай причепить Човна мого твоя рука. Дохований віками, зримо В тих далях я пізнаю знов Жагу, і смуток, і любов, Блиск дня, тьму ночі, весни, зими!
|