|
Хор заповітний водять музи Подалі від земних прикмет! Люби ж ти рідні Сіракузи, Як стародавній Архімед! Коли знамено, шалом метене, В лице шпурляє ворог наш, Зламай свій циркуль, геометре, І на рамені зброю зваж! Гордливий недруг жде заплати, Як в груди краю б’є в сто жал, – Забудь про таїну галактик І спішно нагостри кинджал! Фатальна мить завжди священна, У гніві таїна зроста. Уранія схиля знамена, Коли встає і кличе Мста. Боги хай вічні і дочасна Юдоль земна не в їх лічбі. Людино! Пристрасть лиш прекрасна Миттєвим спалахом в тобі!
|