Молодий моряк, що плине В дальні далі, чи в руках Маєш інший фах, Людино, Будь прославлена в віках! По глухих стежках у світі Ти з сокирою бредеш, Цілиш з лука, ставиш сіті, Ворогів у битвах б’єш! І вода, й вогонь слухняно Волі коряться твоїй. Стяг зметнула полум’яно Прямо в купол голубий. У краях, де вічний холод, Там, де лід і мла густа, Пісню вклала в віщий молот, Сяйвом вкрасила міста. Через вир, пустель пісками Путь воліла прокладать, Щоб залізними нитками Мідно Землю обснувать. В древніх, вільних Океанах, Грались де лише кити, На стальних левіафанах Пронеслась державно ти. І змію, що з неба жало Виставляла, до силець Ти загнала, упіймала, Звіра пристрасний ловець. І вона з шипінням ярим, Зігнута ж в дугу була, Скорена, покірна чарам, Світить ворогу з-під скла. Цар неситий і упертий Величезних володінь, Множиш підступи відверто, Прагнеш вглиб і в височінь, Мужньо рвешся на стихію, Що бурхає без жалю, Щоб приборкать, нову шию У надійну взять петлю. Вірю: будуть плинуть зручно По землі ряди вітрил, Ти скеруєш власноручно Біг планети між світил, – Всі насельці воєдино, Як сягнеш у дальній світ, – «Будь прославлена, Людино!» – Повторятимуть привіт.
|