|
Небо ясне, небо сине Поміж чистим злотом віт, Та видніє тінь в долині, І дзвенить навкруг, я чую, Ніжний поклик – чийсь привіт. Це примара а чи птиця Лине біла в вишині? Осінь чи казкова жриця В ризі вогняній чаклує, Щось нашіптує мені? Пророкуєш... Чую, чую... Не заміниш горя путь. Я зроблю, що пророкуєш... Одяг твій для мене сяє, Зрозумів я, зміг збагнуть! Це ж бо ти на ложі смертнім Ждеш покірного тобі! Хай же тінь лягає, твердне! йду, заплющив очі. Знаю – Вірний Таїні й Судьбі.
|